Внутрішньоособистісні конфлікти – це психічний стан, коли людина ніби "розривається" з середини через наявність одночасно протилежних або взаємовиключних думок та ідей, що створює відчуття психологічного дискомфорту та часто унеможливлює нормальний процес прийняття рішень, навіть найпростіших.
   Внутрішньоособистісні конфлікти супроводжуються відчуттям відсутності рівноваги в середині себе самого, відсутністю єдиної позиції щодо певних речей, людей, подій чи дій, психологічним дискомфортом і безсиллям, відсутністю єдиних чітких життєвих орієнтирів. Фізіологічно внутрішньоособистісні конфлікти проявляються у постійному відчутті загальної втоми, пригніченості, слабкості, в'ялості та повільності.
   В переважній більшості випадків внутрішньоособистісні конфлікти мають причину (або кілька причин) виникнення, на практиці така проблема рідко з'являється "просто так". Основними причинами є:

• незадоволеність життям;

• неможливість самореалізації;

• низька самооцінка.

   Незадоволеність життям, яка супроводжується відчуттям внутрішньої спустошеності та душевної безвиході, невіри в себе і власні можливості, перешкоджає ​адекватній оцінці дійсності та сприяє оцінці всього в "сірих" тонах. Як правило, першочергова незадоволеність життям з'являється внаслідок якихось зовнішніх факторів, наприклад, обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють отримання бажаної освіти, зовнішні бар'єри в кар'єрному просуванні, перешкоди в побудові нормальних особистих відносин тощо. Незадоволена життям людина часто і не намагається щось змінити в своєму житті, оскільки має цілий ряд негативних і хибних переконань та установок (таких як: "мене ніхто не любить", "я нікому не потрібний", "я не маю жодних талантів" тощо), які заважають адекватній оцінці ситуації та знищують бажання робити реальні кроки для зміни ситуації. Зазвичай, внутрішньоособистісний конфлікт, який виник через незадоволеність життям, потребує багато часу і терпіння, щоб змінити думку про своє життя та побороти внутрішні протиріччя.
   Неможливість самореалізації часто призводить до того, що в людини виникає "розрив" між тим, чого вона б хотіла, і тим, що вона на даний час реально може отримати. Особливо часто це стосується умов життя, особистого життя, кар'єрного росту тощо. Важливо відзначити, що часто проблема неможливості самореалізації виникає через цілком об'єктивні фактори, наприклад, якщо розумна молода людина об'єктивно могла б досягти значних успіхів у навчанні, але у неї (у батьків, рідних тощо) відсутні засоби для забезпечення навчання (фінансові труднощі, необхідність багато і часто допомагати батькам тощо), що віддаляє її від потенційних можливостей в розвитку, а в подальшому в кар'єрному зростанні і так далі. В таких ситуаціях розлад проявляється саме у свідомій чи підсвідомій відмові від реальних дій для зміни стану речей, в покірності ситуації, що склалася, патологічне пояснення всіх проблем і невдач через "в мене не було шансу", "я не мав можливостей", "мені все заважало" тощо. В такому разі людина попадає в глибокий конфлікт з собою, їй важко визначити життєві орієнтири та робити реальні кроки в напрямку їх досягнення, вона втрачає безліч реальних можливостей для досягнення бажаного результату.
   Занижена самооцінка сприяє розвитку внутрішньоособистісних конфліктів шляхом створенню тих самих "розривів" між тим, чого людина хоче, і тим що вона може отримати. Проте в даному випадку проблема не в зовнішніх факторах (початкова відсутність фінансових можливостей, відсутність можливості себе проявити тощо), а у внутрішніх факторах. Тобто людина реально може досягнути більшого, але через занижену самооцінку не досягає цього. Проте, як і у випадку неможливості самореалізації, результат такий самий – людина відмовляється перш за все від дій, спрямованих на те, щоб щось змінити, вона не може визначитись з єдиними життєвими орієнтирами та знайти гармонію між власними прагненнями та реальними кроками для їх досягнення.
   Внутрішньоособистісні конфлікти можна поділити на кілька типів:

• еквівалентний тип – конфлікт у виборі між кількома рівноцінними варіантами чогось;

• вітальний тип – проблема у виборі між кількома "поганими" варіантами, коли людина розуміє, що всі варіанти неприйнятними, але з якихось (часто реальних і об'єктивних) причин мусить робити вибір;

• амбівалентний тип – складність вибору між кількома варіантами виникає через надзвичайну важливість наслідків прийнятого рішення для людини, або через серйозність негативних наслідків у разі неправильного вибору;

• фруструючий – конфлікт виникає через осудження суспільством, близькими людьми, самою людиною конкретних дій, спрямованих на досягнення певного результату. В людини виникає конфлікт між "результатом", якого вона прагне досягнути, і "засобами", які використовуються для досягнення цього результату. Людина часто сама не знає чи вартий результат таких її дій (часто - радикальних, підлих, агресивних, егоїстичних тощо).

​   Внутрішньоособистісний конфлікт – річ надзвичайно небезпечна. Багато в чому він часто перешкоджає становленню індивідуальності, розкриття талантів і здібностей. Людина, яка перебуває в такому стані, часто не помічає того, що з нею відбувається. Страждання поступово стає невід’ємною частиною його звичного існування. Вирішення внутрішньоособистісного конфлікту веде до розкриття істинних можливостей людини, сприяє налагодженню відносин з близькими людьми.