Розлади харчової поведінки – це неправильні харчові звички та поведінка, коли людина або надмірно зменшує кількість їжі та без об'єктивних причин обмежує себе в споживанні продуктів, або вдаряється в іншу крайність - починає переїдати. Ще до того, як ці моделі закріпляться в поведінці, людина може відчувати постійне відчуття голоду (без підстав) або стурбованість з приводу своєї ваги і фігури, все більш хронічну. Починається розлад з того, що людина просто їсть менше або більше, ніж потрібно, але в якийсь момент ситуація виходять з-під контролю.
   Розлади харчової поведінки - це захворювання, а не "неправильна поведінка", і їх треба лікувати медичними та психологічними методами.
   До розладів харчової поведінки відноситься:

• нервова анорексія;

• нервова булімія;

• переїдання психогенного характеру;

• блювота психогенного характеру;

• вживання неїстівних неорганічних речовин;

• втрата апетиту психогенного характеру.

   Найбільш поширеними є анорексія, булімія та переїдання.​
   Анорексія – це наполегливе прагнення знизити вагу шляхом тривалого обмеження себе в їжі. Як правило, обмеження таке викликане страхом можливого ожиріння і збільшення маси тіла. Часто таке обмеження в споживанні супроводжується надмірними фізичними навантаженнями, метою яких також є зниження ваги. Небезпека анорексії полягає в гормональних і обмінних порушеннях, у функціональних розладах. Часто анорексія стає причиною небезпечного для життя виснаження організму.
   Страждаючі анорексією приховують від оточуючих, особливо рідних людей, мотиви відмови від їжі, вони намагаються харчуватися окремо, використовуючи при цьому різні хитрощі - викидають непомітно їжу, віддають її домашнім тваринам, перекладають в чужу тарілку і т.п. Хворі впевнені в тому, що мають зайву вагу і не піддаються переконанням. Почуття страху набрати зайву вагу, погладшати у них присутнє навіть при явних ознаках схуднення. Для досягнення своїх цілей хворі виснажують себе непомірними фізичними навантаженнями, прийомом блювотних, сечогінних і проносних препаратів тощо.
   До наслідків анорексії відноситься: атрофія м'язів, сухість і лущення шкіри, ламкість нігтів, випадання волосся, карієс і випадання зубів, гастрит, атонія кишечника, анемія, гіпотонія, набряки, серцево-судинна недостатність, припинення менструацій у жінок, судоми тощо.
   Булімія – це розлад харчової поведінки, що характеризується повторюваними епізодами надмірного голоду і об’їдання, після яких людина намагається «очистити» організм тим чи іншим способом (як правило, за допомогою блювоти, проносних, сечогінних засобів, фізичних вправ). Нервова булімія найчастіше зустрічається у молодих дівчат і жінок, стурбованих власною вагою.
   Булімію розпізнати досить важко. Якщо страждаючі анорексією нерідко худнуть до такої міри, що не можуть приховати своє захворювання від оточуючих, то у більшості страждаючих булімією спостерігаються нормальні об'єми тіла і нормальна вага. Тому вони можуть тримати свою хворобу в таємниці багато років, нікому про неї не розповідаючи.
   Більшість страждаючих булімією не можуть вирватися з замкнутого кола обжерливості і звільнення від з’їденого. Тобто, людина не може зупинитися. Але, незалежно від кількості з’їденого, докоряє себе в тому, що не повинна була цього робити. Розуміючи, що з нею коїться щось недобре, булімік, поглинаючи чергову порцію, втішає себе тим, що з скоро припинить переїдати та звільнятися від з'їженого. Однак цього так і не стається. В результаті виникає паніка і відчуття нездатності контролювати себе.
   Всі думки людини, що страждає булімією, зосереджені на їжі, вона не здатна зосередитися на роботі, навчанні, сім’ї, особистому житті. Вона їсть до тих пір, поки не відчує біль у шлунку, після чого може викликати блювоту і почати все з початку. Все це супроводжується почуттям провини, депресією, зниженням самооцінки.
   Дуже часто хворі булімією, так само як і їхні близькі, вважають, що ця хвороба пов’язана з волею, достатньо лише взяти себе в руки, і булімія відступить. Проблема лиш в тому, що булімія - це хвороба, яку потрібно лікувати, і впоратись тільки силою волі часто буває неможливо.
   Переїдання являє собою патологію, для якої характерне неконтрольоване вживання їжі протягом всього дня, незалежно від фізичного відчуття голоду, а обсяги споживання значно перевищують необхідну кількість. Хворий постійно їсть, не отримуючи від цього ніякого задоволення, а навпаки - відчуваючи лише провину і пригніченість після прийому їжі.
   Переїдання в більшості випадків призводить до ожиріння, часто - до серйозних проблем шлунку, кишечника, печінки та інших органів.
   До симптомів, що свідчать про проблему переїдання, відноситься:

• прийом їжі з перервою менше 2-ох годин;

• усвідомлена нездатність перестати їсти, навіть коли голод відсутній;

• споживання їжі відбувається не під час фізичного голоду, а коли настає емоційна пригніченість - смуток, сором, туга, злість, неспокій тощо;

• надмірно швидке поїдання їжі без об'єктивних причин;

• відсутність морального задоволення після їжі, а навпаки, поява чи посилення поганого настрою;

• після прийому їжі в шлунку виникають больові відчуття, а також дискомфорт від обсягу з'їденого;

• після прийому їжі з'являється відчуття сорому і провини через надмірні обсяги споживання;

• більшість думок крутиться навколо однієї теми - їжі.

   Інші розлади харчової поведінки трапляються дещо рідше, але проте вони, так само як анорексія, булімія та переїдання​, є хворобою, яка потребує лікування та допомоги кваліфікованого спеціаліста.